Презентація. "Музика ХІХ століття"

Кінець XIX і почав ХХ століття  - період щонайменше багатий, але значно більше складний. Він віддалений від попереднього будь-яким переломом : кращі, верхові твори Чайковського й Римського-Корсакова ставляться саме до 90 -м років XIX і до першого деcятилетию ХХ століття.

Але вже пішли з життя Мусоргський і Бородін, а 1893 року і Чайковський. На зміну їм приходять учні, спадкоємці і продовжувачі їх традицій : З. Танєєв, А. Глазунов, З. Рахманінов. Але як не близькі вони своїм вчителям, у творчості ясно відчуваються нові смаки. Опера, протягом ніж століття яка обіймала чільне місце у російської музиці, явно відходить другого план. А роль балету, навпаки виростає.

Широко розвиваються симфонічні, камерні жанри у творчості Глазунова і Танєєва. Величезною популярності набув фортепіанне творчість Рахманінова, що й був великим піаністом. Фортепьянные концерти Рахманінова ( як і концерти Чайковського, і скрипковий концерт Глазунова) ставляться до вершин світового мистецтва. Останній чверті ХІХ століття творчість російських композиторів було визнано в усьому цивілізований світ.

Серед покоління музикантів, які почали творче життя наприкінці минулого- на початку нинішнього століття, були композитори й іншого типу. Вже перші їх твори написані дуже зі свого : гостро, іноді навіть зухвало. Такий Скрябін. Одних слухачів його музика підкоряла натхненною силою, інших обурювала незвичайністю. Трохи згодом виступив Стравінський. Його балети, Поставлені під час “Російських сезонів” у Парижі, привернули увагу Європи. І, насамкінець, вже найближчими роками першої Першої світової російською піднімається ще одна зірка - Прокоф'єв.